Де найкраще запустити власну P2P-платформу?

Поняття P2P-кредитування

Р2Р-кредитування – це механізм запозичення грошей між фізичними особами за допомогою спеціальних онлайн-майданчиків.

Основна суть у тому, що люди можуть позичати грошові кошти, встановлюючи власні умови, без участі банків, кредитних спілок або мікрофінансових організацій.

P2P-кредитування стало можливим завдяки цифровим технологіям і відбувається в онлайн-режимі. P2P-платформа це сайт-майданчик, на якому позичальники шукають кошти і завдяки відсутності безлічі непотрібних посередників, вартість кредиту значно дешевша ніж у традиційних банках. Також P2P-платформи популярні серед інвесторів.

У цій статті ми розповімо, як створити P2P-платформу і детально розберемося у всіх юридичних питаннях запуску такої платформи.

У сучасному світі обсяги Р2Р-кредитування обчислюються десятками мільярдів доларів, і з кожним роком цей ринок збільшується. Особливо це стосується європейських та азіатських ринків P2P-кредитування.

То яку ж країну обрати для створення платформи з P2P-кредитування?

Велика Британія

Регулятором P2P-кредитування є Управління з фінансового регулювання та нагляду (FCA).

Мінімальний статутний капітал – £ 50 000. Ризики мають бути описані для клієнта, також умови, відсоткові ставки, маркетингові матеріали та інформація на вебсайті мають бути повністю прозорими та не вводити в оману.

У Великій Британії існує служба фінансового омбудсмена, з якою інвестори P2P-платформи можуть зв’язатися для подання скарг. Позичальники мають право на cool-down період протягом 14 днів з моменту взяття кредиту. Протягом цього періоду вони можуть відмовитися від кредиту, сплати штрафу/комісії.

Звернемо увагу на виняток: P2P-платфоми, які працюють за моделлю чайових або пожертвувань, не потребують авторизації від FCA.

Литва

Регулятором P2P-кредитування є Банк Литви. Мінімальний статутний капітал –   40 000 EUR. З огляду на наш досвід і той факт, що Банк Литви вважається одним із найпрогресивніших і найлояльніших регуляторів щодо FinTech-сфери, -отримати ліцензію в Литві набагато простіше й швидше, ніж в інших юрисдикціях.

Термін отримання – 1 місяць. Надалі можна буде вдатися до можливості паспортизації та спільно з ліцензіями EMI або PSP працювати на території інших країн ЄС.

Естонія

У березні 2016 року було ухвалено законодавство, яке зобов’язує платформи для P2P кредитування отримувати ліцензію від EFSA (місцевого регулятора фінансового ринку). Ліцензія може бути отримана у двох формах: для кредитного посередника або кредитора. Але існує виняток: компанії, які працюють за моделлю чайових або пожертвувань, не потребують ліцензування.

Фінляндія

Регулятором P2P-кредитування є Управління фінансового нагляду Фінляндії (FSA). Мінімальний статутний капітал – 50 000 EUR. Важливою особливістю цієї юрисдикції є те, що будь-які поводження з коштами клієнта повинні проводитися спільно з банком-партнером або платіжною системою, або компанія повинна сама отримати ліцензію PSP.

Німеччина

Законодавство, яке б регулювало P2P-кредитування в Німеччині, відсутнє. Закон про банківську діяльність є основою для будь-яких механізмів кредитування. Отже, оператори P2P платформ зобов’язані працювати з банками-партнерами.

Зазначимо, що схожий режим регулювання застосовується у Франції та в Італії.

Португалія

Регулятором P2P-кредитування є Комісія з ринку цінних паперів (CMVM). Розмежовують два типи цих платформ: краудфандингові платформи на основі кредитування, і краудфандингові платформи на основі інвестицій. Мінімальний статутний капітал – 50 000 EUR.

Необхідні документи для реєстрації P2P-платформ

Як правило регулятор запитує такі документи:

• Інформацію про юридичну особу, яка організовуватиме P2P-платформу;
• Дані про раду директорів, включно з їхньою освітою, досвідом роботи та діловою репутацією;
• Фінансові звіти за останні 3 роки;
• Бізнес-план і структуру організації;
• Бізнес-модель, опис фінансових потоків і активів;
• Опис внутрішніх політик і процедур протидії відмиванню грошей (AML/KYC політики).

Це базовий список документів, але в кожній юрисдикції є специфіка, яка залежить від вимог місцевого регулятора.