Визначення стартапу сформулювати доволі нелегко, внаслідок відсутності єдиної, а в деяких випадках і будь-якої дефініції на законодавчому рівні окремих країн, Європейського Союзу вцілому.

Термін “стартап” означає молоду компанію, засновану однією або кількома підприємцями, які мають бізнес-ідею і хочуть вивести на ринок унікальні продукти або послуги.

Щоб дійти до єдиного розуміння стартапу, варто взяти до уваги наявність або відсутність його ознак, що можна поділити на такі групи:

• ті, що пов’язані з характеристиками компанії (наприклад, роки існування, кількість працівників, річний дохід тощо),
• ті, що пов’язані з потенціалом швидкого зростання або інноваційності компанії.

Особливості тих чи інших умов відрізняються в кожній окремій країні.

• Інновації: бути стартапом означає запуск бізнес-моделі, яка приносить користь клієнтам за рахунок абсолютно нового продукту або послуги. Завдання полягає в тому, щоб розробити відповідну бізнес-модель.
• Тимчасовий: стартап – це особливий етап, спрямований на перетворення ідеї на бізнес. Відповідно до тенденцій розвитку правових систем компанію визначають як стартап в обмежений період часу, який може варіювати залежно від обраної юрисдикції.
• Можливе зростання: стартап може дуже швидко зростати і розвиватися, порівняно з компанією з класичною моделлю. Тому важливо знати, як правильно врегулювати юридичний супровід стартапу.

Естонія зараз створила комфортне середовище для реалізації стартап-проектів, зокрема для нерезидентів Естонії, що передбачає надання особливого роду візи та інших пільг.

Відповідно до § 624 Закону “Про іноземців” стартап – це суб’єкт господарювання, зареєстрований в Естонії, що провадить діяльність із метою розроблення та запуску бізнес-моделі з високим інноваційним, відтворювальним потенціалом, що зробить значний внесок у розвиток естонського бізнес-середовища.

Щоб мати право на отримання Startup Visa як засновник, Вам необхідно:

– Технологічний, інноваційний  бізнес із потенціалом зростання, що вирішує великі проблеми, обслуговує мільйони людей.
– Схвалення Комітетом зі стартапів (Startup Committee) про те, що Ви відповідаєте визначенню стартапу і можете претендувати на отримання стартап-візи.
– Не менше 200 євро на кожен місяць, який Ви хочете провести в Естонії. Це означає €2400 за річну візу. Це мінімум, необхідний законом.

Як подати заявку на отримання стартап-візи?

1. Заповнити форму
2. Кваліфікація. Комітет стартапів розгляне заявку та ухвалить рішення про Вашу відповідність вимогам до стартапу протягом 10 робочих днів.
3. Заповнити заяву на отримання стартап-візи або заяву на отримання тимчасової посвідки на проживання та подати заяву до посольства Естонії або до пункту обслуговування Департаменту поліції та прикордонної охорони Естонії.

Існують два шляхи, щоб запустити свій стартап в Естонії:

– Якщо у Вас ще немає естонської компанії, Ви можете подати заяву на довгострокову стартап-візу (до 12 місяців) або короткострокову візу (до 3 місяців)
– Якщо Ви вже створили естонську компанію, Ви можете подати заяву на отримання або стартап-візи (як короткострокової, так і довгострокової), або посвідки на проживання для стартап-бізнесу (до п’яти років).

Витрати:

1. За довгострокову візу державне мито становить 100 євро.
2. Державне мито за дозвіл на тимчасове проживання становить 160 євро при подачі заяви в Естонії або 190 євро при подачі заяви в естонському посольстві.

Інвестування в стартап є ризиковою справою, тому перед наданням коштів варто розуміти всі юридичні наслідки пов’язаних із володінням часткою інвестора, потенційною відповідальністю в разі, якщо з інвестиціями щось піде не так, і якими правами Ви наділені в подальшій діяльності компанії.

Перед здійсненням будь-якої інвестиції потрібно:

1. Ознайомитися з умовами інвестування. Перш ніж інвестувати в стартап, Ви маєте точно розуміти, який тип інвестицій Ви робите та які ризики з цим пов’язані, які права Ви маєте як інвестор, чи існують обмеження щодо того, коли і як Ви можете продати свою частку.
2. Дізнайтеся про свою стратегію виходу. Важливо вирішити як довго Ви плануєте залишатися інвестором стартапу і яким чином Ви надалі здійсните вихід з компанії.
3. Захистіть себе юридично. Попросіть юриста переглянути будь-які контракти або угоди, які Ви підписуєте, і переконайтеся, що всі Ваші права як інвестора чітко викладені. Це допоможе забезпечити захист Ваших інтересів у разі, якщо щось піде не так з компанією або її керівництвом.

 Різні види фінансування стартапів:

• позиковий капітал – належать до позикових коштів, які підлягають поверненню найчастіше з платою за їх користування.
• пайове фінансування – залучення коштів шляхом продажу та відмови від частини майбутньої компанії на користь інвестора, що призводить до наділення інвестора додатковими корпоративними правами компанії.

Венчурний фонд – це альтернативні інвестиційні фонди, які зосереджуються на стартапах і компаніях на ранніх стадіях розвитку. Малі підприємства потребують залучення капіталу із зовнішніх джерел, оскільки вони не мають власного капіталу або не можуть отримати доступ до кредитів. Компанії зазвичай використовують венчурний капітал для розширення, виходу на нові ринки та прискорення зростання.

•  має намір інвестувати не менше 70% своїх сукупних капітальних внесків як кваліфіковані інвестиції.
• не використовує понад 30 % своїх сукупних капітальних внесків для придбання активів, що відрізняються від кваліфікованих інвестицій.
• засноване на території держав-членів Європейського Союзу;
  

“Кваліфіковані інвестиції” означає будь-який із таких інструментів:

1. інструменти власного капіталу або квазікапіталу, які випускаються:

– кваліфікованим портфельним підприємством та придбані безпосередньо кваліфікованим венчурним фондом у кваліфікованого портфельного підприємства,

– кваліфікованим портфельним підприємством в обмін на пайовий цінний папір, випущений кваліфікованим портфельним підприємством, або

– підприємство, мажоритарним акціонером якого є кваліфіковане портфельне підприємство і яке придбано кваліфікованим венчурним фондом в обмін на пайовий інструмент, випущений кваліфікованим портфельним підприємством;

2. забезпечені або незабезпечені позики, надані кваліфікованим венчурним фондом кваліфікованому портфельному підприємству, у якому кваліфікований венчурний фонд уже має кваліфіковані інвестиції, за умови, що для таких позик використовується не більш як 30 % сукупних капітальних внесків і незатребуваного обов’язкового капіталу у кваліфікованому венчурному фонді;

3. акції кваліфікованого портфельного підприємства, придбані в існуючих акціонерів цього підприємства;

4. паї або акції одного або декількох інших кваліфікованих венчурних фондів, за умови, що ці кваліфіковані венчурні фонди самі не інвестували у кваліфіковані венчурні фонди більш як 10 % своїх сукупних капітальних внесків і незатребуваного обов’язкового капіталу;