Як постачальнику цифрових послуг використовувати VAT MOSS?

Досить часто підприємці, виходячи на ринок ЄС зі своїм цифровим товаром або послугою, забувають про колосально важливий аспект – ПДВ (Податок на додану вартість, Value Added Tax).

Ба більше, низка підприємців вважає, що питання ПДВ не стосується їхнього типу товарів/послуг, і потім дуже засмучуються, коли доводиться платити ПДВ, який вони не стягували зі своїх клієнтів.

Звертаю увагу, мова в цій статті йде виключно про B2C бізнес. Для B2B застосовуються інші правила.

Які послуги/товари вважаються поставленими в електронний спосіб

Послуги/товари вважаються поставленими в електронний спосіб, якщо вони автоматично надаються через Інтернет, де втручання людини мінімальне або взагалі відсутнє:

• Де продаж цифрового контенту повністю автоматичний, наприклад, споживач натискає кнопку “Купити зараз” на вебсайті і або контент завантажується на пристрій споживача
• Споживач отримує автоматичний електронний лист зі змістом
• Де продаж цифрового контенту здебільшого автоматичний, і невеликий обсяг ручного процесу не змінює характер постачання з електронної послуги

Усі електронні послуги, які надаються в такий спосіб в електронному вигляді, є цифровими послугами/товарами, і компаніям необхідно стягувати ПДВ під час їх продажу.

Застосовується до таких видів бізнесу:

• Продаж тексту, зображень (наприклад, фото), електронних книг та інших цифрових документів (наприклад, PDF файлів)
• Продаж музики, фільмів або ігор
• Онлайн журнали
• Веб хостинги
• Продаж софту або його оновлень

Звертаю увагу, цей список наведено для прикладу і не є повним, у ньому є свої винятки.

Як щодо платформ і маркетплейсів цифрових товарів?

Якщо компанія надає електронні послуги клієнтам через Інтернет-портал, шлюз або маркетплейс, необхідно визначити, чи здійснює компанія продаж клієнту або оператору платформи.

Оператор платформи здійснює продаж споживачеві, якщо оператор платформи ідентифікував вас як продавця, але встановлює загальні положення та умови надання послуг/товарів, займається оплатою або доставкою/завантаженням цифрової послуги. Тоді оператор платформи нестиме відповідальність за облік сплати ПДВ, що стягується зі споживача.

Наприклад: маркетплейси Bandacamp, Envato та Amazon Kindle Direct Publishing.

Тим не менш, раджу спочатку прочитати умови маркетплейса і зрозуміти їхню політику щодо стягнення ПДВ.

Перейдемо до VAT MOSS

Якщо ви продаєте цифрові послуги/товари в ЄС, вам обов’язково потрібно задуматися про реєстрацію платником ПДВ заздалегідь.

Ба більше, з 2015 року місцем постачання послуги/товару вважається місце знаходження вашого клієнта, а не місце реєстрації вашої компанії.

Зміни були прийняті для боротьби з компаніями, які реєструвалися в країнах з найнижчою ставкою ПДВ, що давало їм змогу сплачувати ПДВ у країні реєстрації з усіх продажів по ЄС.

Якщо ви плануєте надавати послуги відразу в декількох країнах ЄС, вам слід знати, що у кожної з країн є свій поріг з реєстрації платником ПДВ (наприклад, в Естонії 40 000 EUR, а на Кіпрі 15 600 EUR).

З метою продажу цифрових послуг і товарів діє нижчий поріг, розміром у 10 000 EUR, у межах якого можна нараховувати ПДВ згідно зі ставкою країні реєстрації вашої компанії, а не країні місцезнаходження клієнта.

Чи означає це, що необхідно реєструватися платником ПДВ у кожній країні окремо?

Хороша новина – ні. Саме для таких видів бізнесу у 2015 році було створено VAT Mini One Stop Shop (VAT MOSS).

Основна мета VAT MOSS спростити подачу звітності, знизити фінансові та адміністративні витрати на її подачу.

Розберемо на прикладі:

Компанія A зареєстрована на Кіпрі та розробила свій VPN сервіс. Вона продає підписки на свій сервіс фізичним особам на ринках Кіпру, Естонії, Польщі та Іспанії.

Яку ставку ПДВ застосовувати?

Необхідно застосовувати ставку ПДВ місця споживання послуг. Місцем споживання послуг є не місце реєстрації вашої компанії, а місцезнаходження вашого клієнта.

Наприклад, якщо ми продаємо цифрові товари/послугу комусь в Естонії, ми застосовуємо ставку в 20%.

Актуальна ставка ПДВ за всіма країнами-членами ЄС публікується на сайті Європейської Комісії.

Як визначати місцезнаходження клієнта?

У разі, якщо клієнт є фізичною особою (неоподатковувана особа) місцезнаходження визначається місцем його реєстрації, постійного місця проживання або місця звичайного проживання.

Як правило, місцезнаходження клієнта визначається за:

• IP адресою
• Адресою виставлення рахунку (Billing address)
• Реквізитами розрахункового рахунку
• Реквізитами банківської картки картки (BIN)
• Країни реєстрації сім-карти
• Інша комерційно значуща інформація

Слід звернути увагу, що необхідно зібрати щонайменше два докази, які не суперечать один одному.

Що таке комерційно значуща інформація?

Не можна виключити можливість випадків, коли єдині наявні докази будуть комерційно значущою інформацією. Це не означає, що один доказ сам по собі буде достатнім для визначення місцезнаходження клієнта.

Комерційно значуща інформація в цілому (два або більше окремих докази) може надати докази місцезнаходження клієнта.

У такій ситуації, при прийнятті рішення постачальник повинен взяти до уваги достовірність наявної інформації. Постачальник також повинен бути здатний дати обґрунтування значущості цієї інформації для себе.

Неможливо перерахувати всі різні докази, що належать до категорії “комерційно значущої інформації”. Бізнес-моделі дуже різняться, тому доказ, який є достовірним в одному випадку, буде абсолютно недостовірним в іншому випадку.

Приклади комерційно значущої інформації:

• Подарункові картки, призначені для використання тільки в одній країні
• Документація третіх сторін, що надають платіжні послуги (дуже спрощує роботу з VAT MOSS функціонал платіжної системи Stripe)
• Самостійна сертифікація з боку клієнта (наприклад, під час оформлення замовлення онлайн, де клієнт самостійно вказує країну, реквізити картки та інші дані).

Ці дані потрібно зберігати протягом 10 років після закінчення року, в якому відбувся продаж, незалежно від того, чи перестали ви користуватися схемою VAT MOSS.

Що робити якщо докази суперечать один одному?

У будь-якому разі, необхідно врахувати, що докази повинні відрізнятися і не повинні дублювати один одного.

Наприклад, якщо клієнт вказує адресу виставлення рахунку і потім підтверджує цю адресу за допомогою самостійної сертифікації, це буде вважатися одним доказом.

Аналогічна ситуація виникає у випадку, коли клієнт надає банківські реквізити, які своєю чергою вказують на унікальний платіжний механізм або підтверджуються постачальником платіжних послуг, або у випадку, коли IP-адреса та геопозиціонування вказують на одне місцезнаходження. У цих випадках слід вважати, що у постачальника є тільки один доказ.

Можливі випадки, коли компанії збирають чотири або більше доказів, унаслідок чого виникає два (або більше) окремі комплекти доказів, які не суперечать один одному і вказують на різні місця, де може перебувати клієнт.

Необхідно підкреслити, що рішення про те, які докази збирати, а також, якщо зібрана інформація виявляється суперечливою, про те, які її елементи вважати найбільш комерційно значущими для визначення місцезнаходження клієнта, приймає постачальник.

Якщо продаж здійснюється фізичній особі, пріоритетне значення слід віддати місцю її звичайного проживання. Постійну адресу слід використовувати тільки в тому разі, якщо існують докази, що свідчать про використання послуг за цією адресою.

Постачальнику буде необхідно прийняти рішення про те, які з доказів є найбільш достовірними при визначенні місцезнаходження клієнта щодо його конкретної підприємницької діяльності.

У разі виникнення сумнівів, пріоритетне значення слід віддати місцезнаходженню, яке найкращим чином забезпечує оподаткування за місцем фактичного споживання послуг, що постачаються.

У разі застосування універсальної цінової політики, тобто якщо стягується однакова ціна незалежно від країни приналежності клієнта, у клієнтів не буде стимулу приховувати своє місцезнаходження з метою оподаткування.

Якщо ваша компанія зареєстрована поза ЄС і ви продаєте цифрові товари/послуги в ЄС

Компанії, які продають цифрові товари/послуги в ЄС і знаходяться поза територією ЄС (включно з Великою Британією з 1 Січня 2021 року) також зобов’язані реєструватися в системі VAT MOSS.

Такі компанії можуть зареєструватися в системі VAT MOSS у будь-якій з країн ЄС на вибір.

Як подавати звітність за VAT MOSS?

Повна інформація щодо того, як подається звіт VAT MOSS, зазначена в додатку 3 до Регламенту (ЄС) 815/2012.

У стислому викладі, необхідно подавати звіт за кожною країною-членом ЄС, куди постачалися послуги/товари у звітному періоді, із зазначенням суми постачання та застосовного ПДВ.

У випадках, якщо за звітний період не було поставок до певних країн, звіт за ними не подається.

Подавати звітність можна в електронній формі через особистий кабінет.

Строки подання звітності VAT MOSS

Звітність подається щоквартально, протягом 20 днів після закінчення періоду.

З 1 січня по 31 березня, з 1 квітня по 30 червня, з 1 липня по 30 вересня і з 1 жовтня по 31 грудня.

Останній термін подання звітності для кожного з цих періодів – 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 20 січня.

Висновок

Перш ніж розпочинати бізнес на європейському ринку, важливо визначити, чи вважатимуться ваші товари або послуги поставленими електронним способом.

Якщо так, необхідно реєструватися платником VAT MOSS, це значно спростить і здешевить подальше подання звітності з ПДВ.

Якщо у вас залишилися питання, ми будемо раді проконсультувати з питань VAT MOSS і супроводити ваш бізнес.